Богдан закінчив історичний факультет Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та отримав диплом бакалавра. Причому успішності молодої людини заздрили багато однокурсників.
Одна трійка, дві четвірки, все інше – відмінно, – розповідає Богдан в інтерв’ю каналу BBC.
Трохи підвела Богдана філософія, яка не дуже йому подобалася. А ось Київська Русь, історія козацтва, сучасна історія завжди викликали у молодої людини інтерес.
Саме тому Богдан влаштувався на роботу в Музей освіти Волині при інституті післядипломної педагогічної освіти. Тут хлопець буде отримувати близько 2 тисяч гривень, але гроші в даному випадку не головне, адже тепер у Богдана з’явиться можливість відчути себе повноцінним членом суспільства.
Завідуюча музею Алла Янковенко каже, що вже зараз молода людина відмінно ладнає з колегами і відвідувачами.
Богдан – людина хороша, симпатичний, відкритий. Я йому симпатизую. З ним цікаво поговорити і він дуже щирий. Відвідувачі сюди заходять, вітаються з ним, щось запитують, він відповідає … Це і є соціалізація! Нормальне життя в колективі.
Робочий день Богдана починається о 9:30 ранку. До місця роботи його підвозить мама, частину шляху – він долає самостійно.
Він, звичайно, пам’ятає окремі події, окремих історичних особистостей, але, що конкретно пов’язане з історією краю – конкретні факти – це повинен знати. Група приходить, хтось може запитати про якийсь документ або фото, а екскурсовод зобов’язаний відповісти.
Тому поки що основне завдання Богдана – вивчити матеріал з історії волинського освіти. Для цього хлопцю видали дві книги – «Історію освіти України» та «Луцьке Хресто-Воздвиженське братство». Після цього він вже зможе визначитися з видом своєї діяльності.
Ми дамо йому можливість спробувати себе у всьому. Наприклад, фахівці інформатики навчатимуть його вносити інформацію про наші експонати з інвентарної книги в електронну систему.
Ректор інституту післядипломної освіти Петро Олешко, який прийняв Богдана на роботу, розповідає, що зробив це за гуманістичних міркувань. Крім того, адаптація особливого підлеглого є серед завдань інституту.
Олешко одного разу бачив, як працюють з такими співробітниками за кордоном, і залишився під враженням.
Пам’ять у нього гарна, можливості для технічних завдань є. А головне, є бажання! Диплом бакалавра – вже велика перемога. Будемо дивитися, як застосувати його вміння. Можливо, фрагмент екскурсії проведе або перенесе в комп’ютер якусь інформацію …
Мама Богдана дуже переживає про те, як складеться його майбутнє на роботі, чи приймуть його в колективі і чи не виникне жодних труднощів. Але хлопець налаштований дуже оптимістично і готовий навчатися. Нам тільки залишається побажати йому успіхів на першому робочому місці!